| Головна » Статті » Мої статті |
Про Народний Рух України
| Відкритий лист однопартійцям Бориса Тарасюка Шановні добродії і добродійки, нещодавно відбувся з’їзд Вашої партії, на якому Ви позиціонували її з іменем В’ячеслава Чорновола. Мабуть, чимало з Вас, простих партійців, вважає, що нині Ваша партія дотримується тих настанов, які визначив В’ячеслав Чорновіл. Та що це далеко не так, свідчить те, що з партії Руху змушені були вийти найближчі соратники В’ячеслава – довголітній політв’язень совєтських таборів Іван Гель, дружина В’ячеслава Атена Пашко, відомий зі своєї активної праці у підпільному «Українському Віснику» Ярослав Кендзьор, один з близьких друзів В. Чорновола з часів комуністичного режиму Лесь Танюк... А опісля почалося виключання з партії Руху всіх «неугодних», тобто, незгодних з «генеральною лінією», яку проводять її теперішні керівники. Як на тоталітарного зразка партію, це явище не нове – так формувалася партія більшовиків, а чим це закінчилося, Ви знаєте самі. А Вячеслав Чорновіл не засновував ні тоталітарної партії, ні партії свого імені. Та ми не хочемо звинувачувати всіх Вас у намаганні діяти за більшовицьким принципом – радше, багато хто з Вас не зауважує, що нині дії партійного керівництва не сумісні з демократичними засадами, яких дотримувався В’ячеслав, поставивши на кін свого життя боротьбу не лише з будь-якими тоталітарними проявами, а й боротьбу з угодовством і політиканством, боротьбу за моральні пріоритети української нації, за правду про її історичне минуле і утвердження її високого культурного статусу. Вірогідно, Ви скажете, що все це є й Вашою метою. Проте Ваша партія вибрала нині тактику втечі від боротьби й угодовство, а таким тенденціям завжди протистояв Вячеслав Чорновіл. Але ж, хіба не є втечею від боротьби й угодовством намагання підфастригуватися під Блок імені Юлії Тимошенко (нікого з Вас навіть не застановило, що така персоналізація також сягає корінням у недалеке минуле – пор. «партія імені Лєніна», «вірні лєнінці» і іже)? А єдиним аргументом на оправдання такої тактики стало те, що названа вище особа є начебто виграшним кандидатом у президенти завдяки начебто «високому рейтингові». Та найгірше, що Ваша партія засвідчила зневіру і навіть цинічну зневагу до українців, які, коли приходить час, вміють оцінити найкращі досягнення свого державного керманича і тим виявити велич свого духа. Ще недавно стояли в руїнах Батурин і Чигирин – нині вони наша гордість і краса, якою пишатиметься кожен українець, як пишаються Краківським Вавелем поляки, чи палацами Санкт-Петербурга росіяни... Ще недавно світ не чув про страхітливий геноцид – Голодомор, а нині мільйони жертв України постали перед людством не лише як свідки злочинного більшовицького режиму, а й як пересторога перед його реліктами. Ще недавно лише жменька свідомих тої нечуваної трагедії, яку пережила Україна, повторяли Шевченкові слова «І не пом’яне батько з сином, не скаже синові «Молись! Молися сину: за Вкраїну його замучили колись». А нині в молитві схиляє голову діючий Президент України, а з ним і нація, в меморіалах «Биківня», «Дем’янів Лаз», «Тюрма на Лонцкого», і є створений за Указом Президента Інститут національної пам’яті... Бо такі меморіали мають бути в кожному місті і містечку України, як свідчення її Хресної Дороги (тому Президент у своїх виступах називає кожне місце в кожному обласному центрі, де лежать невинно убієнні енкаведистськими вовкулаками. Проте Ваша обраниця аж ніяк не постішає поставити на засіданнях Кабміну питання про підтримку встановлення таких меморіалів, натомість, аж на чотирьох його засіданнях вимагає ввести в ВАК патологічного україножера Дмитра Табачника)... Ще недавно визначні діячі України, борці за її свободу поголовно вважалися «злочинцями» -- нині, за Указами Президента, вони мають бути заслужено вшановані всією Україною, День Соборності України став державним святом, на високому державному рівні вшановуються й Герої Крут...Та зневажають ці Укази не лише виплодки більшовицької та російсько-шовіністичної зграї, а й деякі державні чиновники – представники БЮТу (згадайте знищені ними у Полтаві таблицю на честь Симона Петлюри та пам’ятний хрест на честь Гетьмана Івана Мазепи).. . Ще недавно різні релігійні конфесії не стали б на спільну молитву – а нині ініційовані діючим Президентом спільні молитви за Україну ознаменувалися небесним дивом, веселковим колом над Собором св. Софії. Ще зовсім недавно здавалася нездійсненною, принаймні, в найближче десятиліття, ідея примирення нації на фактах правди про історію і боротьбу УПА – Армії нескорених... Та ось за останні півтори року виставка про Армію нескорених (сформована СБУ – В. Наливайченком, В. В’ятровичем, і Центром досліджень визвольних змагань) об’їхала всі обласні центри України за сприяння Фонду «Три тисячі» (і Катерини Ющенко). І віддає честь нескореним Президент України, і плачуть від зворушення багатотисячні громади присутніх у Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську... Чому Ви не задумуєтесь ні над цими фактами, ні над рядом інших, визначальних для суверенної держави (наприклад, над чіткою позицією В. Ющенка відносно антиукраїнських заяв влади Росії, чи над його підтримкою незалежності Грузії і т. д.), а волієте огуду, навіть якщо йдеться про віддавна болючу й особливо важливу проблему – відновлення генофонду нації? Адже лише діючий Президент поставив її на чільне місце. На Вашому ж з’їзді прозвучали такі брудні слова одного з тих, хто обрав собі Вашу партію за ярмарок злослів’я, що соромно їх повторити. А говорити Ви мали б, і говорити з визнанням і вдячністю, хоча б про будівництво, з ініціативи і сприяння Катерини Ющенко, лічниці (з новітнім медичним обладнанням і т. д.) для важко хворих дітей України... Та ба, Ваш з’їзд волів чути смердячу балаканину, якою пропахла й Ваша партійна газета... Чому? Чому ви, начебто ще «рухівці», не піднялися до того розуміння, яке виявили навіть представники російської інтелігенції в опутівленій Москві (за опитуванням російського радіо «Єхо Москвы», понад 30 відсотків сказали, що голосували б за такого президента, як Віктор Ющенко)? Не кажемо вже про те, що Ви мали б прислухатися до А. Стріляного (знакова ж постать), котрий переконливо ствердив (стаття в г-ті «Україна молода»), що Президент В. Ющенко – Лідер нації!... І, нарешті, задумайтесь, як оцінив би вище наведені факти В’ячеслав Чорновіл? Зрештою, це питання риторичне, бо В. Чорновіл керувався любов’ю до свого народу і совістю. І ніколи не вираховував би «виграшного» кандидата, щоб піти з ним на компроміс (як не пішов на компроміс з Л. Кравчуком, який, до речі, своїм Указом прирівняв учасників злочинних каральних кагебістських загонів до учасників ВВ війни), бо не зрадив би навіть невеликої когорти однодумців. Чому не думаєте, що Ваші аргументи, начебто за В. Ющенка проголосує заледве кілька процентів (5 чи 7) – це зрада, з Вашого боку, уже не невеликої когорти, а кількох мільйонів, які є реальним моральним потенціалом нації? І тому їх не хоче і не може зрадити В. Ющенко! А це люди, які не ідеалізують діючого Президента і тому не скривають своїх критичних зауважень щодо його деяких помилок, бо не керуються совковським принципом трактувати державного діяча, як кумира. Адже вони знають, що ніколи і ніде в світі жоден державотворець не був святим і не сформував ідеального ладу, проте, водночас, задають собі слушне питання «що було б з Україною, якби з огляду на неймовірно важкий стан здоров’я В. Ющенко полишив свою посаду?». Це люди, які переконані – і це основне – що становлення справжньої і сильної Української Держави вимагає жертовної праці і моральної відповідальності всієї української спільноти. А така спільнота лише починає формуватися, бо посткомуністична Україна – немов запущена нива, де бал правлять, прикриваючись гаслами «демократії» і недоторканістю, обрані обдуреним людом злочинці (серед яких, як зауважує В. Ющенко, є й рецидивісти з кількома «ходками»), де рясно проріс бур’ян малоросійщини, україножерства, російського шовінізму, злочинної «пятої колони», невігластва, табачництва, марковщини, бузинівщини і ін., Це люди, які знають – те, що зробив В. Ющенко, ввійде в історію, як чин національного лідера і справжнього українського Президента. І розуміють, що він, зумівши на нашій опустошеній землі здійснити лише за пару років дещицю великих справ, спроможний їх продовжити далі і зробити значно більше... Чи ж Вам не відомо, що перемога – за такими людьми, бо вони не бояться боротьби і випробувань, тому щораз більше українців стає на їхню позицію – на Ваш погляд, позицію «меншості»? Та що є нині Ваша партія без цієї «меншості»? Ви ж, фактично, створили (створюєте) нову «кишенькову» партію, безіменний ощипок у персоналізованому блоці – вона не «рух», а «безрух». Очевидно, Ви мали право створити свою партію – партію імені свого керівника Бориса Тарасюка і, таким чином, чесно постулувати свої наміри і надії, що Ваші чільники отримають, поруч з бютівцями, високі державні посади. Але в такому разі Ваша партія не має права прикриватися іменем В. Чорновола. Не має права! Це категорична вимога його посестер і побратимів, які, знаємо, її підтримають Мирослава Зваричевська Ірина Калинець Стефанія Шабатура Джерело: http://Сайт Віктора Ющенка | |
| Переглядів: 990 | Коментарі: 1 | |
| Всього коментарів: 1 | |
|
| |
